чуттєве раціональне та ірраціональне в пізнанні

чуттєве раціональне та ірраціональне в пізнанні

Чуттєве і логічне пізнання утворюють нерозривну єдність, хоча в історії філософії існували два напрямки, котрі абсолютизували або чуттєве пізнання – емпіризм, або логічне мислення - раціоналізм. З історії філософії нам відомо, що саме в епоху Нового часу гносеологічна проблематика стає основною. Обидва крайніх підходи до тлумачення співвідношення чуттєвого та раціонального в пізнанні знайшли вираз в найбільш чіткому вигляді у Бекона і Декарта. Представники емпіризму, найбільш відомими з яких, окрім Ф.Бекона, були Д.Локк і Т.Гоббс вважали що все людське знання випливає з досвіду.

Раціональне пізнання — це активне, опосередковане й узагальнене пізнання за допомогою знаків природної або штучної мови у формах суджень, висновків, понять. Характерні риси раціонального пізнання:♦ опосередкованість; ♦ узагальненість; ♦ абстрактність; ♦ брак наочності;♦ сутнісність. Нарешті, третій ступінь - інтуїтивне пізнання (йдеться про інтелектуальну інтуїції).

Головна Українська Радянська Енциклопедія рамб-ревн РАЦІОНАЛЬНЕ ТА ІРРАЦІОНАЛЬНЕ. Раціональне та ірраціональне.  Раціоналізм абсолютизував роль розуму і розсудку в пізнанні, відриваючи їх від ін. форм і способів осягнення дійсності. Для багатьох шкіл і напрямів сучас. бурж. філософії характерний ірраціоналізм, який у пізнанні теорії перебільшує роль безпосередніх форм осягнення дійсності, а у вченнях про людину і суспільство притаманну капіталістичному ладові ірраціональність видає за одвічну суттєву характеристику людського буття взагалі.

Пізнáння — сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання). Пізнання — вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюється за допомогою відчуття

3. Чуттєве і раціональне в пізнанні. Теорія пізнання визнає єдність чуттєвої та раціональної сторін складного й суперечливого процесу духовного освоєння дійсності, проникнення людського розуму в сутність речей. Розрізняють два ступені єдиного нерозривного процесу пізнання - чуттєвий (нижчий) і раціональний (вищий). Причому вони перебувають у тісному діалектичному взаємозв'язку: будь-який акт чуттєвого пізнання включає в себе й раціональне начало, а будь-яка думка має своєю основою чуттєві образи. До того ж, чуттєві образи опосередковані суспільним досвідом, тому в них у знятому вигляді мі

Єдність чуттєвого та раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні.Пізнання людиною світу, формування пізнавальних образів починається з чуттєвого контакту зі світом, з чуттєвого відображення, з "живого споглядання". Під "живим спогляданням", "чуттєво-сенситивним відображенням" розуміють чуттєве відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприймання, уявлення. Всі ці форми, як і пізнання в цілому, опосœередковані та обумовлені практикою, і тому не можуть бути зведені, як це робилось метафізичним споглядальним матеріалізмом, до пасивної чуттєвості ізольовано

Чуттєве і раціональне в пізнанні взаємопов'язані, як пов'язані явище і сутність. У структурі пізнання виділяють також пояснення і розуміння, як дві взаємодоповнюючі процедури. У процесі пояснення одні знання використовуються для пояснення інших. поясненням називають підведення конкретного факту чи явища під деяке узагальнення. Розрізняють структурні пояснення, що відповідають на питання, як влаштований предмет; функціональні пояснення, що відповідають на питання, як діє предмет; причинні пояснення, що відповідають на питання, чому виникло дане явище.

Раціональне пізнання пов´язане не тільки з чуттєвими, але й з нераціональними (ірраціональними, надраціональними) формами пізнання. В результаті пізнання іншим, ніж раціональний, шляхом набувається знання іншого ґатунку. Тут відіграють важливу роль уява, фантазія, емоції, афекти, інтуїція, одкровення, тобто здатність безпосереднього осягнення істини без передуючого логічного розкладу та доведень. Релігійні філософи-ірраціоналісти (Г. Сковорода, М. Бердяєв та ін.) спиралися у своїх гносеологічних концепціях саме на надраціональне пізнання, наголошуючи на ролі одкровення, «осяяння» істиною. Важл

Чуттєве і раціональне в пізнанні взаємопов'язані, як пов'язані явище і сутність. У структурі пізнання виділяють також пояснення і розуміння, як дві взаємодоповнюючі процедури. У процесі пояснення одні знання використовуються для пояснення інших. поясненням називають підведення конкретного факту чи явища під деяке узагальнення. Розрізняють структурні пояснення, що відповідають на питання, як влаштований предмет; функціональні пояснення, що відповідають на питання, як діє предмет; причинні пояснення, що відповідають на питання, чому виникло дане явище.

Раціональне пізнання пов´язане не тільки з чуттєвими, але й з нераціональними (ірраціональними, надраціональними) формами пізнання. В результаті пізнання іншим, ніж раціональний, шляхом набувається знання іншого ґатунку. Тут відіграють важливу роль уява, фантазія, емоції, афекти, інтуїція, одкровення, тобто здатність безпосереднього осягнення істини без передуючого логічного розкладу та доведень. Релігійні філософи-ірраціоналісти (Г. Сковорода, М. Бердяєв та ін.) спиралися у своїх гносеологічних концепціях саме на надраціональне пізнання, наголошуючи на ролі одкровення, «осяяння» істиною. Важл

Раціональне та ірраціональне мислення. Раціональне мислення - мислення, що має чітку логіку і йде до мети. Протилежно до ірраціонального, а іноді і просто бессвязному мислення, течією думок поза логіки і цілі. Процес такого нераціонального мислення нерідко називається почуттям. Якщо дівчина задумалася, що їй здалося, і хоча чіткої логіки у своїх міркуваннях вона не бачить, він може сказати: "Я відчуваю". Особливо поширене, коли в свої враження людині хочеться вірити. Тим більше, якщо її враження її порадувало або злякало - тут точно почуття. А ось недороблене мислення, нечіткий, неза

Чуттєве пізнання – першооснова і взагалі передумова всякого пізнання, яке виникає при безпосередній взаємодії суб’єкта і об’єкта.Чуттєве (емпіричне) пізнання здійснюється за допомогою органів відчуття – зору, слуху, осязання та інших, воно має три форми˸ відчуття, сприйняття, уявлення. Через це відчуття в нашу свідомість можуть проникати свідоцтва про оточуючий нас світ. Відчуття – це процес пізнання лише окремих властивостей предметів, процесів при безпосередній дії на органи людини (першоджерело знань). Вони бувають зорові, слухові, дотикові, вкусові, обоняльні. В залежності від інших підста